Державна служба якості освіти інформує, як організувати інклюзивне навчання у 2022 році

Що таке інклюзивне навчання?

Згідно з ЮНЕСКО інклюзивне навчання - це «процес звернення і відповіді на різноманітні потреби учнів через забезпечення їхньої участі в навчанні, культурних заходах і житті громади та зменшення виключення в освіті та навчальному процесі».  Метою інклюзивного навчання є  покращання навчального середовища,  в якому вчитель і учні відкриті до різноманіття, де гарантується забезпечення потреб учнів і повага до їх здібностей та можливостей бути успішними.

«Інклюзивне навчання - це комплексний процес забезпечення рівного доступу до якісної освіти дітям з особливими освітніми потребами шляхом організації їх навчання у загальноосвітніх навчальних закладах на основі застосування особистісно орієнтованих методів навчання, з урахуванням індивідуальних особливостей навчально-пізнавальної діяльності таких дітей» (Концепція розвитку інклюзивної освіти. Наказ МОН від 01.10.2010 № 912).

Інклюзивне навчання означає, що всі учні можуть навчатися в школах за місцем проживання, в загальноосвітніх класах, в яких в разі необхідності їм буде надаватися підтримка як у навчальному процесі, так і з перепланування школи, класів, програм і діяльності з тим, щоб всі учні без виключення навчалися і проводили час разом.

Інклюзивне навчання:

• Ґрунтується на правах людини і принципах рівності.

• Спрямоване на всіх дітей і дорослих, особливо тих, хто є виключеним з загальної системи навчання.

• Це процес усунення бар'єрів в системі освіти та системі підтримки.

Основа інклюзивного навчання

Всі учні:

• Можуть навчатися різними методами і в різний період часу.

• Мають індивідуальні здібності й особливості.

• Хочуть відчувати, що їх розуміють і цінують.

• Мають різне походження і бажають, щоб їх відмінності поважалися.

• Пізнають скрізь.

Хто такі діти з особливими потребами?

Термін «діти з особливими потребами» стосується дітей до 18 років, які потребують додаткової навчальної, медичної і соціальної підтримки з метою покращання здоров'я, розвитку, навчання, якості життя, участі в громаді, тобто включення. Сьогодні в Україні немає єдиної офіційної термінології для характеристики дітей з особливими потребами.

Що таке інвалідність?

«Інвалідність» розглядається як «нормальне» явище, яке базується на життєвому досвіді, з системною вірогідністю прояву серед населення будь якої країни, регіону. Інвалідність за природою може бути постійною або тимчасовою.

• Люди з інвалідністю та їхні сім'ї мають такі ж самі права на соціальну і економічну участь в житті суспільства.

• Соціальне і фізичне середовище повинні бути модифіковані задля рівної участі всіх.

• Політика і практична діяльність повинні відображати цінності рівності і правовий підхід.

З прийняттям Конвенції ООН про права людей з інвалідністю було визнано єдиний підхід до трактування цього поняття: «інвалідність є результатом взаємодії, яка відбувається між людьми з інвалідністю та перешкодами у стосунках і середовищі. Інвалідність - поняття яке еволюціонує». Конвенція прописує динамічний підхід, що дозволяє певні адаптації із збігом певного проміжку часу та в різних соціально — економічних обставинах.

Наше бачення інклюзивного навчання

Інклюзивне навчання означає, що всі учні отримують освіту в звичайних класах. Це не означає, що учень не може залишити клас з якихось певних причин. Кожен учень може отримати індивідуальну допомогу з того чи іншого предмету.

Якщо система освіти є інклюзивною, це не означає, що учні можуть розподілятися по групам за своїми характеристиками в окремих класах на цілий день або пів дня. В інклюзивному класі можливості створюються для всіх учнів з тим, щоб вони навчалися разом.  Інклюзивне  навчання не розділяє учнів у класі.

Переваги інклюзивного навчання.

Всі діти отримують користь від інклюзивного навчання. Воно дозволяє їм:

• Розвивати індивідуальні сильні сторони і таланти.

• Приймати всіх дітей без виключення в загальноосвітню шкільну систему і суспільство.

• Працювати над досягненням індивідуальної мети беручи участь в житті громади та їхнього класу.

• Залучати батьків в процес навчання і життя школи.

• Розвивати культуру поваги і належності до школи. Мати можливість навчатися і поважати різні здібності інших.

• Створювати дружні стосунки з іншими дітьми

• Позитивно впливати на школу, громаду та поважати різноманіття та включення на більш широкому рівні.

Спільні дії в просуванні інклюзивного навчання.

• Приймати всіх дітей до загальноосвітніх шкіл та шкільного життя.

• Надавати всебічну допомогу учням з особливими потребами,  їх одноліткам та  вчителям в разі потреби.

• Дивитися на кожного учня з огляду на те, що він може, а не на те, що він не може.

• Створювати навчальні цілі згідно індивідуальних можливостей кожної дитини беручи до уваги, що діти можуть мати різні навчальні цілі, але навчатися разом в класі.

• Переобладнати школи і класи з тим, щоб вони зосереджували увагу на потенціалі кожної дитини.

• Сприяти сильному лідерству в особі директора школи і адміністрації

• Сприяти  підготовці  вчителів, які ознайомлені з різними методами викладання.

• Формувати команду — директорів шкіл, вчителів, батьків, учнів та інший персонал, що працюють разом у визначенні найефективніших шляхів надання якісної освіти в інклюзивному середовищі.

• Підтримувати виважене ставлення до батьків, особливо до мрій батьків та цілей щодо майбутнього їхніх дітей.

Відвідування планетарію

Шкільні будні

Участь у шкільному новому році

Участь у акції Голуб миру

Нормативні документи з питання інклюзивної освіти

Міжнародно-правові акти у галузі прав людини

1.     Загальна декларація прав людини (1948)

2.     Конвенція ООН про права дитини (1989)

3.     Конвенція ООН про права інвалідів (2006)

Закони України

1.     Конституція України

2.     Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні (1991)

3.     Про дошкільну освіту

4.     Про загальну середню освіту

5.     Про реабілітацію інвалідів в Україні (2005)

Укази Президента України

1. Про затвердження Національної стратегії у сфері прав людини (від 25.08.2015 №501)

2. Про активізацію роботи щодо забезпечення прав людей з інвалідністю (від 03.12.2015 №678)

Постанови та розпорядження Кабінету Міністрів України

1. Постанова КМУ "Про затвердження Порядку організації інклюзивного навчання у загальноосвітніх навчальних закладах" (від 15.08.2011 № 872)

2. Постанова КМУ "Про внесення змін до постанов Кабінету Міністрів України від 14.04.1997 № 346 і від 14.06.2000 № 963" (від 18.07.2012 № 635)

3. Постанова КМУ "Про внесення змін в додаток 2 до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2002 № 1298" (від 08.07.2015 № 479)

4. Постанова КМУ "Про внесення змін до пункту 9 додатка до постанови Кабінету Міністрів України від 01.03.2014 № 65" (від 26.06.2015 № 434)

5. Постанова КМУ "Про затвердження формули розподілу освітньої субвенції між місцевими бюджетами" (від 26.06.2015 № 435)

Накази Міністерства освіти і науки України

1. Про виконання рішення колегії від 01.03.2013 (протокол 2/3-2) про впровадження інклюзивного навчання в загальноосвітніх навчальних закладах: реалії та перспективи" (від 01.03.2013 № 302)

2. Про затвердження Концепції розвитку інклюзивної освіти (від 01.10.2010 № 912)

3. Про затвердження типових штатних нормативів загальноосвітніх навчальних закладів (від 06.12.2010 № 1205)

4. Про затвердження Положення про спеціальні класи для навчання дітей з особливими освітніми потребами у загальноосвітніх навчальних закладах (від 09.12.2010 №1224)

5. Про затвердження Критеріїв оцінювання навчальних досягнень учнів(вихованців) у системі загальної середньої освіти (від 13.04.2011 № 329)6. Про затвердження Порядку комплектування інклюзивних груп у дошкільних навчальних закладах (від 06.02.2015 № 104/52 сумісний з Міністерством охорони здоров’я України)7. Про затвердження Плану заходів щодо забезпечення права на освіту дітей з особливими освітніми потребами в загальноосвітньому просторі (від 31.12.2015 № 1436) 

Листи Міністерства освіти і науки України

1. Про організацію інклюзивного навчання у загальноосвітніх навчальних закладах (від 18.05.2012 № 1/9-384)

2. Про організацію психологічного і соціального супроводу в умовах інклюзивного навчання (від 26.07.2012 № 1/9-529)

3. Щодо введення посади вихователя (асистента вчителя) у загальноосвітніх навчальних закладах з інклюзивним навчанням (від 28.09.2012 № 1/9-694)

4. Про визначення завдань працівників психологічної служби системи освіти в умовах інклюзивного навчання (від 02.01.2013 № 1/9-1)

5. Щодо впровадження навчального посібника (від 30.01.2013 № 1/9-61)

6. Про організаційно-методичні засади забезпечення права на освіту дітям з особливими освітніми потребами (від 08.08.2013 № 1/9-539)

7. Щодо одержання документа про освіту учнями з особливими потребами загальноосвітніх навчальних закладах (від 02.04.2012 № 1/9-245)

8. Щодо посадових обов'язків асистента вчителя (від 25.09.2012 № 1/9-675)

9. Про порядок комплектування інклюзивних груп у дошкільних навчальних закладах (02.04.2015 № 1/9-169)

10. Про забезпечення безперешкодного доступу до навчальних закладів (13.08.2014 № 1/9-414)

11. Про доступність дітей з особливими освітніми потребами до опорних навчальних закладів (09.06.2016 № 1/9-293)

12. Про сучасні підходи до навчально-виховного процесу учнів з особливими освітніми потребами (10.01.2017 № 1/9-2)

Документи облдержадміністрації та департаменту освіти і науки облдержадміністрації

1. Розпорядження голови облдержадміністрації від 24.11.2011 № Р-837/0/3-11 «Про запровадження інклюзивного навчання для дітей з особливими освітніми потребами у навчальних закладах області»

2. Наказ головного управління освіти і науки облдержадміністрації від 20.04.2012 № 363/0/212-12 «Про запровадження інклюзивного навчання для дітей з особливими освітніми потребами у навчальних закладах області»

3. Наказ департаменту освіти і науки облдержадміністрації від 02.02.2016 № 66/0/212-16 «Про затвердження Плану заходів щодо забезпечення права на освіту дітей з особливими освітніми потребами в загальноосвітньому просторі Дніпропетровської області»

4. Лист департаменту освіти і науки облдержадміністрації від 03.02.2017 № 652/0/211-17 «Про сучасні підходи до навчально-виховного процесу учнів з особливими освітніми потребами»

Будь-яке порушення часом досить незначне, може негативно позначитися на психічному розвитку дитини, викликати певні обмеження й специфічні особливості пізнавальної діяльності, деформувати становлення особистості.

Порушення розвитку має такі особливості:

- воно створює труднощі в одержанні інформації, вражень, формуванні предметно-практичної та ігрової діяльності, якісно й кількісно збіднює засвоєння знань, які характеризуються як примітивні, елементарні, неповноцінні, поверхові, фрагментарні, несистематизовані, неузагальнені тощо;

- обмежує контакти, спілкування, взаємодію з оточуючими, соціальне функціонування, передачу соціального досвіду від дорослого до дитини;

- породжує специфічні особливості когнітивної сфери: сприймання, мовлення, пам’яті, уявлення, уяви, мислення;

- кожний вид порушень створює свою, властиву тільки йому своєрідну картину особливостей перебігу пізнавальних процесів;

- уповільнює, затримує згідно вікових норм психофізичний розвиток, веде до відставання, а то й до відхилення в розвитку у порівнянні з нормою;

- ускладнює перебіг психічного розвитку, породжуючи нові порушення.

Види порушень класифікують у відповідності зі сферою психофізичного розвитку, де відбулося ушкодження, ступеня прояву дефекту і часу, коли він відбувся. Вони можуть виявлятися у сенсорній, моторній і психічній сферах.

Сенсорні порушення - це, насамперед, порушення зорових (слабозорість, сліпота) і слухових (туговухість, глухота) функцій, що забезпечують дитині чуттєве відображення та її взаємодію з довкіллям.

Найбільш поширеними наслідками ураження моторної сфери, що відповідає за рухи й рухову діяльність, є порушення опорно-рухового апарату мовно-рухових функцій. Порушення опорно-рухового апарату виявляються у парезах, паралічах, тиках, гіперкінезах (наприклад, при дитячому церебральному паралічі). Недоліки мовно-рухових функцій утруднюють артикуляцію звуків (дизартрія, стерта дизартрія).

Ушкодження психічної сфери у дітей спостерігаються на фоні органічного ураженням центральної нервової системи (мозку) і виявляються у відхиленнях пізнавальної діяльності, поведінки та формування особистості дитини у цілому. До цієї групи порушень належать: інтелектуальні, ступінь прояву яких виявляється у різних станах розумового розвитку дитини (розумова відсталість, затримка психічного розвитку) та психоневрологічні, що проявляються у різних психологічних станах дитини (неврастенії, церебрастенії, неврозах, істероїдності, імпульсивності тощо).

За сучасною термінологією вид порушення визначають також як модальність дефекту. Ступінь прояву означає тяжкість порушення, що розкривається мірою втрати функції (повна, часткова).

Такі фактори, як вид порушення, міра втрати функції, час ушкодження лежать в основі педагогічної класифікації дітей із вадами психофізичного розвитку. Це діти:

- з порушеннями слуху (глухі, зі зниженим слухом, пізнооглухлі);

- з порушеннями зору (незрячі, зі зниженим зором, пізноосліплі);

- з тяжкими порушеннями мовлення;

- з порушеннями опорно-рухового апарату;

- з порушеннями психіки - із порушеннями інтелекту (з розумовою відсталістю і затримкою психічного розвитку) та з психоневрологічними захворюваннями зі збереженим інтелектом;

- зі складним дефектом (або зі складною структурою порушень).

Корекційна педагогіка об’єднує ряд самостійних галузей: сурдопедагогіку, що вивчає питання виховання і навчання дітей із порушеннями слуху; тифлопедагогіку – науку, що вивчає питання виховання й навчання дітей із порушеннями зору; олігофренопедагогіку, що займається дослідженнями навчання й виховання розумово відсталих дітей; логопедію, яка вивчає питання вивчення і виправлення недоліків мовлення.

НОЗОЛОГІЯ (nosologia < грец. nosos — хвороба + logos — слово) — учення про хворобу, що містить біологічні та медичні основи хвороб, а також їх етіологію, патогенез, номенклатуру і класифікації. Відповідно до Н. виділяють нозологічні одиниці, або форми, тобто ту чи іншу конкретну хворобу з типовим для неї поєднанням симптомів і функціонально-морфологічними змінами, які є їх основою, а також певною етіологією й патогенезом.

При будь-якій хворобі уражається цілісний організм, однак, як правило, можна виявити основну ланку — переважно ураження того чи іншого органа, системи органів. Складність і різноманіття зв’язків між органами, велика кількість причин, шляхів і механізмів тканинних уражень є об’єктивною передумовою для виділення нозологічних форм, яких нараховують понад 20 тис. Нозологічна форма містить найбільш істотні клініко-анатомічні ознаки хвороби, що становлять її основу, причинно-наслідкові зв’язки, етіологічні, патогенетичні, функціонально-морфологічні фактори. Крім нозологічних форм, існують синдроми — типові групи симптомів, що виявляють взаємозв’язок органів, зміна функції яких при патології відбиває порушення гомеостазу і часто спрямована на його відновлення. Поняття «синдром» відображає ту чи іншу сторону патогенезу нозологічної форми без урахування її етіології. З перебігом хвороби можуть з’являтися фактори, що змінюють клініко-анатомічну характеристику нозологічної форми, її розвиток і наслідки. Як результат виникає складний комплекс впливів, що зумовлює патоморфоз хвороби або зміну причинно-наслідкових зв’язків із розвитком на фоні початкового захворювання нових нозологічних форм. У зв’язку з цим виникає проблема множинних і так званих інших хвороб, що значно впливає на зміст Н.

Серед множинних хвороб виділяють координовані, що розвиваються одночасно ніби спільно, і субординовані, що виникають послідовно. При спільному розвитку хвороб можливе виникнення сумарного ефекту їх дії, обтяження або, навпаки, більш легкий перебіг кількох хвороб чи однієї з них. При субординованих хворобах услід за первинною розвивається друга хвороба; напр., виразка шлунка може виникнути при цирозі печінки внаслідок підвищеного вмісту гастрину та уповільненого руйнування його в печінці, а також одночасно підвищення вироблення кортикостероїдів наднирковими залозами, що призводить до зниження секреції муцину слизовою оболонкою шлунка і зменшує її стійкість до дії шлункового соку. Інші хвороби можуть виникати також унаслідок несприятливого впливу лікувально-діагностичних заходів, що стали причиною виникнення нового комплексу змін, напр. демпінг-синдрому після резекції шлунка, апластичної анемії при променевій терапії пухлин.

На відміну від інших хвороб, які розвиваються природно, такі «хвороби від лікування» патогенетично не пов’язані з наявним захворюванням, а є новою нозологічною формою. Класифікацію хвороб укладають на підставі основних ознак, що характеризують нозологічні форми. Головною серед них є етіологія з усією різноманітністю її зовнішніх і внутрішніх факторів. Однак ця ознака не завжди може бути покладена в основу класифікації, оскільки етіологія багатьох хвороб не з’ясована. Міжнародна класифікація хвороб і причин смерті базується на ряді ознак — етіологічних, патогенетичних, органопатологічних. Вона враховується при встановленні клінічного та анатомічного діагнозів і є обов’язковим документом для країн, що входять до ВООЗ.

Соматическое заболевание (от др.-греч.σῶμα — тело) — телесное заболевание, в противоположность психическому заболеванию.

В данную группу заболеваний входят болезни, вызываемые внешними воздействиями или же внутренними нарушением работы органов и систем, не связанные с психической деятельностьючеловека. В целом значительная часть болезней является именно соматическими, так, например, все травмы и генетические наследственные болезни являются соматическими.

К соматическим заболеваниям относятся:

• Заболевания сердцаи сосудов

• Заболевания дыхательной системы

• Поражения печени и почек, ряд поражений желудочно-кишечного тракта

• Травмы, ожогии ранения

• Наследственные генетические заболевания

• Органические поражения нервной системы

• Инфекции и спровоцированные ими поражения внутренних органов

• Паразитарные инвазии

• Эндокринные заболевания

Центральна нервова система відповідає за функціонування всіх органів. Порушення роботи мозку призводить до незворотних наслідків, в результаті чого втрачається контроль над організмом. Органічне ураження ЦНС легкого ступеня може зустрічатися у кожного, але тільки серйозні стадії вимагають належного лікування.

Органічне ураження ЦНС у дорослих

Встановлення такого діагнозу вказує на неповноцінність роботи мозку. Його пошкодження стає наслідком тривалого прийому медикаментів, зловживання алкоголем і прийомом наркотиків. Крім того причиною захворювання є:

  отримані травми;

  наявність ракової пухлини;

  інфекція;

  надмірні фізичні навантаження;

  схильність до стресів.

Симптоми органічного ураження ЦНС

При розвитку патологічних процесів спостерігаються апатія, зменшення активності, втрата інтересу до життя. Разом з цим виникає байдужість до свого зовнішнього вигляду і неохайність. Однак часом хворий, навпаки, стає дуже збудливим, а його емоції - недоречними.

Також виділяють наступні ознаки:

  забудькуватість, складність в запам'ятовуванні імен і дат;

  погіршення інтелектуальних здібностей (порушення письма і рахунку);

  втрата колишніх функцій мовлення, що виявляється в нездатності зв'язування слів у пропозиції;

  можливі галюцинації і марення;

  нетримання сечі в денний час;

  зниження гостроти зору і слуху.

При розвитку захворювання спостерігається значне погіршення захисних властивостей організму, тому можуть виникати такі наслідки органічного ураження ЦНС, як:

  менінгіт;

  нейросифіліс;

 енцефаліт та інші серйозні інфекції.

Як правило, недуга прогресує і стає надалі причиною соціальної дезаптации і деменції.

Інформаційний бюлетень для батьків

ІНКЛЮЗИВНА ОСВІТА

                   Інклюзивна освіта – перспектива нова.

          Хоч різні можливості – рівні права!

          Кожна дитина – це цілий світ,

         Освіта, повага і рівність для всіх!

Видатний український філософ Г. Сковорода, говорячи про людей, уражених хворобою, у «Розмові п’яти подорожніх про істини щастя в житті», ставить риторичне запитання: «Невже гадаєш, що премилосердна й дбала матір наша природа зачинила їм двері до щастя, ставши для них мачухою?».

Це риторичне запитання  нині хвилює багатьох спеціалістів, причетних до навчання, виховання, соціальної реабілітації дітей, яких природа позбавила достатньою мірою сприймати світ і відчувати свою належність до нього через хвороби, травми, патологічні стани.

За даними Всесвітньої організації охорони здоров’я (ВООЗ), лише 20 % народжених дітей умовно вважається здоровими, інші – або страждають порушеннями психофізичного розвитку, або знаходяться в стані між здоров’ям і хворобою.

Визнання прав такої дитини, її інтересів, потреб, надання допомоги у процесі соціалізації та вибору професійної діяльності є дуже важливим на сучасному  етапі розвитку освіти. Тому важливого значення набуває інклюзивне навчання, що передбачає спільне перебування дітей із порушеннями психофізичного розвитку з їх здоровими однолітками.

Інклюзивна школа – заклад освіти, який забезпечує інклюзивну освіту як систему освітніх послуг, зокрема: адаптує навчальні програми та плани, фізичне середовище, методи та форми навчання, використовує існуючі в громаді ресурси, залучає батьків, співпрацює з фахівцями для надання спеціальних послуг відповідно до різних освітніх потреб дітей, створює позитивний клімат в шкільному середовищі. Не дивлячись на те, що інклюзивні школи забезпечують сприятливі умови для досягнення рівних можливостей і повної участі, для їх ефективної діяльності необхідні спільні зусилля не лише з боку вчителів та персоналу школи, а й ровесників, батьків, членів родин.

Інклюзивне навчання – це комплексний процес забезпечення рівного доступу до якісної освіти дітям з особливими освітніми потребами шляхом організації їх навчання у загальноосвітніх навчальних закладах на основі застосування особистісно орієнтованих методів навчання, з урахуванням індивідуальних особливостей навчально-пізнавальної діяльності таких дітей. Пріоритетними напрямами роботи є сприяння соціальному, емоційному та когнітивному розвитку кожної дитини.

Серед країн з найбільш розвинутим законодавством у галузі інклюзивної освіти найчастіше називають Канаду, Кіпр, Данію, Іспанію, Швецію, Італію. В Італії законодавство підтримує інклюзивну освіту з 1971 року. Причому акцент робиться на соціалізацію дитини. У кожної країни свій досвід, своя модель. У Бельгії є добре розвинута система спеціальних шкіл. У Голландії в одному інклюзивному класі навчаються діти з різними нозологіями. Проте цілісно перенести досвід інший країн в Україну неможливо, бо ми маємо різні економічні, етнографічні умови, різний менталітет. У освітянській галузі України існує декілька варіантів навчання і виховання дітей з особливими освітніми потребами: спеціалізовані навчальні заклади, спеціальні класи у загальноосвітніх навчальних закладах, індивідуальна форма навчання, спеціалізовані заклади інтернатного типу, інклюзивне навчання.

Питання впровадження інклюзивної освіти в Україні переживає етап становлення. Створюються опорні заклади, готуються розпорядчі документи. Багато питань потрібно розв¢язати: вдосконалити законодавчу базу, створити у школах сприятливе середовище, покращити матеріально-технічну базу, методичне і кадрове забезпечення, подолати соціальні стереотипи.

Основний принцип інклюзивної школи полягає в тому, що:

Всі діти мають навчатися разом у всіх випадках, коли це виявляється можливим, не зважаючи на певні труднощі чи відмінності, що існують між ними.

Школи мають визнавати і враховувати різноманітні потреби своїх учнів шляхом узгодження різних видів і темпів навчання.

Забезпечення якісної освіти для всіх шляхом розробки відповідних навчальних планів, прийняття організаційних заходів, розробки стратегії викладання, використання ресурсів та партнерських зв'язків зі своїми громадами.

Діти з особливими освітніми потребами мають отримувати будь-яку додаткову допомогу, яка може знадобитися їм для забезпечення успішності процесу навчання.

Вони є найбільш ефективним засобом, який гарантує солідарність, співучасть, взаємоповагу, розуміння між дітьми з особливими потребами та їхніми ровесниками.

Інклюзивний підхід:

створення таких умов, за яких усі учні мають однаковий доступ до освіти, у тому числі діти з особливими освітніми потребами, які навчаються у загальноосвітніх школах;

водночас, усі учні мають можливість отримати досвід, знання,  які сприяють подоланню  упереджень й дискримінації та  сприяють формуванню позитивного ставлення до  тих, хто „відрізняється ”.

Переваги інклюзивної освіти:

для дітей з особливими освітніми потребами:

Завдяки цілеспрямованому спілкуванню з однолітками поліпшується когнітивний, моторний, мовний, соціальний та емоційний розвиток дітей.

Ровесники відіграють роль моделей для дітей з особливими освітніми потребами.

Оволодіння новими вміннями та навичками відбувається функціонально.

Навчання проводиться з орієнтацією на сильні якості, здібності та інтереси дітей.

У дітей є можливості для налагодження дружніх стосунків зі здоровими ровесниками й участі у громадському житті.

для інших дітей:

Діти вчаться природно сприймати і толерантно ставитися до людських відмінностей.

Діти вчаться налагоджувати й підтримувати дружні стосунки з людьми, які відрізняються від них.

Діти вчаться співробітництву.

Діти вчаться поводитися нестандартно, бути винахідливими, а також співчувати іншим.

для педагогів та фахівців:

Вчителі інклюзивних класів краще розуміють індивідуальні особливості учнів.

Вчителі оволодівають різноманітними педагогічними методиками, що дає їм змогу ефективно сприяти розвиткові дітей з урахуванням їхньої індивідуальності.

Спеціалісти (медики, педагоги спеціального профілю, інші фахівці) починають сприймати дітей більш цілісно, а також вчаться дивитися на життєві ситуації очима дітей.

Інформаційні ресурси у сфері інклюзивної освіти:

- Загальна декларація прав людини (проголошена ООН 10 грудня 1948 року):

www.minjust.gov.ua

- Конвенція ООН про права дитини (прийнята 20 листопада 1989 року, ратифікована Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року)

www.chl.kiev.ua/UKR/konv_u.htm

- Декларація про права інвалідів (проголошена ООН  9 грудня 1975 року)

www.zakon.rada.gov.ua

- Стандартні правила забезпечення рівних можливостей для інвалідів (прийняті резолюцією 48/96 Генеральної Асамблеї від 20 грудня 1993 року)

www.zakon.rada.gov.ua

- Закон “Про освіту” (прийнятий 23 травня 1991 року N 1060-XII)

www.zakon.rada.gov.ua

- Закон України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" (21 березня 1991 року N 875-XII)www.zakon.rada.gov.ua

- Закон України “Про охорону дитинства” (прийнятий 26 квітня 2001 року N 2402-III ) www.zakon.rada.gov.ua

- Закон України “Про реабілітацію інвалідів в Україні” (прийнятий 6 жовтня 2005 року N 2961-IV)

www.zakon1.rada.gov.ua

- Концепція державного стандарту спеціальної освіти дітей з особливими потребами (схвалена рішенням колегії Міністерства освіти і науки та Президії Академії педагогічних наук України 23.06.99)

www2.znz.edu-ua.net

- Державна типова програма реабілітації інвалідів (затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 8 грудня 2006р. №1686)

www.gdo.kiev.ua

- Постанова Кабінету Міністрів України “Про схвалення Концепції ранньої соціальної реабілітації дітей-інвалідів” (від 12 жовтня 2000 р. N 1545)

www2.znz.edu-ua.net

- Постанова Кабінету Міністрів України “Про затвердження Державного стандарту початкової загальної освіти для дітей, які потребують корекції фізичного та (або) розумового розвитку”(прийнята 5 липня 2004 р. N 848)

www.uazakon.com/document/

-  Указ Президента України «Про першочергові заходи щодо створення сприятливих умов життєдіяльності осіб з обмеженими фізичними можливостями» (від 01.06.2005 р. № 900/2005)

www.zakon.rada.gov.ua

- Указ Президента України “Про невідкладні заходи щодо забезпечення  функціонування та розвитку освіти в Україні” (від 4 липня 2005 року N 1013/2005) www.zakon.rada.gov.ua

- Указ Президента України “Про додаткові невідкладні заходи щодо створення сприятливих умов для життєдіяльності осіб з обмеженими  фізичними можливостями” (від 18 грудня 2007 року N 1228/2007)

www.zakon.rada.gov.ua

- www.education-inclusive.com/uk/index.php - канадсько-український проект «Інклюзивна освіта для дітей з особливими потребами в Україні»

- www.clientcenter.youcandothat.com/www-dev/ccds/uk/components.php - офіційний сайт проекту «Інклюзивна освіта для дітей з особливими потребами в Україні»

- http://www.canada-ukraine.org/ — Електронний Канадсько-український журнал спеціальної педагогіки, розміщений на сайті Канадсько-української дослідної групи (CURT)

- http://www.isp-2006.narod.ru/ — Сайт інституту спеціальної педагогіки АПН України

- http://www.ikpp.npu.edu.ua/ — Сайт інституту корекційної педагогіки та психології Національного педагогічного університету імені М.П.Драгоманова

- http://www.naiu.org.ua/ - Національна Асамблея інвалідів України, Всеукраїнське громадське соціально-політичне об’єднання

- http://www.everychild.org.ua/ — сайт представництва міжнародної неурядової організації “Кожній Дитині” в Україні

- http://www.info.rehab.org.ua/ – "Реабiлiтацiйний простiр" Iнтернет-портал Наукового товариства iнвалiдiв "Iнститут Соцiальної полiтики" (http://www.rehab.org.ua/)

-  Адаптована конвенція ООН щодо осіб з особливими потребами. Нью-Йорк, 13 грудня 2006р. www.osmhi.org

-  Матеріали сайту Всеукраїнського фонду «Крок за кроком» http://ussf.kiev.ua